Поетапна медична реабілітація хворих на інсульт

Актуальність медичної реабілітації хворих, які перенесли інсульт, є важливою медико-соціальною проблемою. Питанням ведення пацієнтів після перенесеного інсульту сьогодні приділяється мало уваги. Відсутня чітка та інтенсивна система реабілітації з участю так званої мультидисциплінарної команди.

Реабілітаційний період складається з 3 складових: ранній стаціонарний реабілітаційний період, поліклінічний, санаторно-курортний. Хворий після виписки з стаціонару повинен стояти на диспансерному обліку при поліклініці або у сімейного лікаря. Важливе значення надається поліклінічній реабілітації з залученням спеціалістів декількох фахів: невролога, кардіолога, реабіліатолога, логопеда, фізіотерапевта, інструктора по ЛФК і масажу і т.і.

Інсульт – це не стабільний, а динамічний процес, що розвивається в часі з фізико-хімічними порушеннями, пов’язаними між собою. Власне, тому поряд із медикаментозною терапією необхідне більш раннє використання адекватних фізичних чинників і кінезoтерапії (ЛФК).

Нейрореабілітація потребує дотримання кількох основних принципів: максимально ранній початок реабілітації; безперервність реабілітації; оптимальна тривалість; диференційоване застосування програм відновлюваної терапії. Найбільш значні гострий і ранній відновний періоди, тому що пік відновлення рухових функцій припадає на кінець третього місяця після інсульту. Відновлення об’єму рухів та сили в паралітичних кінцівках найінтенсивніше відбувається також в перші три місяці після інсульту, тобто закінчується до кінця раннього відновного періоду. Відновлення ходи, самообслуговування, складних побутових навичок триває протягом року, тоді як мова, працездатність, статика – більш тривалий період.

Медична реабілітація, у разі інсульту повинна починатися з максимально ранніх строків, практично з палати інтенсивної терапії. Інтенсивність програми реабілітації залежить від ступеня тяжкості стану пацієнта і неврологічного дефіциту. Усім хворим повинна застосовуватись рання іммобілізація. Важливе значення має лікування положенням, пасивні вправи, вибірковий масаж. Основними завданнями відновлюваної терапії в цей період є: розвиток активних рухів; зниження спастичності; подолання патологічних синкінезій, удосконалення функції ходьби, підвищення толерантності до фізичних навантажень, тренування стійкості в вертикальній позі, навчання навичкам самообслуговування.

Пізній відновлювальний період охоплює проміжок часу від 6 міс. після перенесеного інсульту до 1 – 2 років, потім резидуальний період, від 3 до 6 років. Актуальною і складною проблемою сучасної ангіоневрології є прогнозування ступеня і строків відновлення неврологічного дефіциту. Існує тактика тривалої нейрореабілітації.

На третьому етапі реабілітаційного періоду хворі, що потребують продовження відновного лікування, можуть отримувати в умовах: реабілітаційного кабінету поліклініки; як стаціонар вдома; денного стаціонару поліклініки; санаторно-курортних закладів; спеціалізованих центрів реабілітації; відділень або кабінетів фізіотерапії. Основним завданням нейрореабілітації цього періоду є: відновлення порушених функцій; психічна і соціальна реабілітація; профілактика постінсультних ускладнень. Всі вони направлені на покращення якості життя пацієнтів. Але в цей період є не лише покращення якості життя сьогодні, а й перспектива його поліпшення в майбутньому.

Після завершення активних реабілітаційних програм хворі спостерігаються й обстежуються сімейним лікарем, дільничним терапевтом і неврологом поліклініки або вдома.

Сьогодні тисячі пацієнтів страждають від наслідків або ускладнень інсультів, що заважають їхньому повсякденному життю. До довготривалих проблем належать: керування рухами свого тіла; спілкування; втрата зору; втрата чутливості; проблеми зі свідомістю та пам’яттю; емоційні проблеми, а саме депресія; порушення сечовипускання або дефекації; порушення ковтання; больові синдроми; судоми. Існують методи лікування, що допомагають здолати ці труднощі. Проте, навіть ті з них, які не піддаються лікуванню, можуть бути зведені до мінімального впливу на якість життя хворого, що переніс інсульт. 

Онопрієнко О. П. кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, завідуючий ангіоневрологічним відділенням

Читайте також: